Наші автори

Переглянути усе
Katara Patton

Катара Паттон

Катара Паттон – автор п’яти книг: “Успішні матусі Біблії” (“Successful Mothers of the Bible”), “Успішні жінки Біблії” (“Successful Women of the Bible”), “Успішні лідери Біблії”, (“Successful Leaders of the Bible”), “Притчі Ісуса” (“The Parables of Jesus Devotional Coloring Book”) та “Дівчатам християнкам: щотижневик і щоденник” (“Inspiration for Christian Teen Girls: A Weekly Devotional & Journal”). Разом із чоловіком Дерріком і донькою Катара живе у південній частині Чикаго.

Статті Катара Паттон

Втіха на одвірках

Переглядаючи стрічку повідомлень у соціальній мережі після повені на півдні штату Луїзіана у 2016 році, я натрапила на публікацію своєї подруги. Її будинок серйозно постраждав, попереду було багато роботи з прибирання та ремонту. Мама подруги радила їй просити допомоги в Бога. Через деякий час подруга виклала в мережу фотографії віршів із Біблії, які вона виявила на дверних коробках, коли з них зняли лиштви. Ймовірно, їх написали під час зведення будинку. Священні тексти на дерев’яних дошках принесли їй втіху.

Що по-справжньому потрібно

Готуючи їжу, молода жінка розрізала навпіл шматок м’яса і поклала його у велику каструлю. Коли її чоловік запитав, навіщо вона це робить, жінка відповіла: “Бо так робить моя мати”.

Новий зір

Одягнувши нові окуляри, я ввійшла до зали поклоніння, сіла на своє місце і побачила подругу, яка сиділа прямо через прохід з іншого боку. Я помахала їй рукою. Вона виглядала такою близькою і чіткою, що мені здавалося, ніби я можу простягнути руку і одразу доторкнутися до своєї подруги, хоча вона сиділа на відстані декількох ярдів від мене. Вже після богослужіння, коли ми розмовляли з нею, я зрозуміла, що подруга сиділа на своєму звичному місці. Просто я могла тепер краще її бачити у своїх нових окулярах.

Тримайтесь за добре

Коли ми паркуємо машину біля пустиря і йдемо через нього додому, то майже завжди, особливо восени, приносимо на собі насіння бур’яну. Маленькі “супутники” чіпляються за одяг, взуття та речі, аби дістатися до нових місць перебування. Таким є природний спосіб розповсюдження насіння багатьох бур’янів у всьому світі.

Гаряча їжа

Жарена курка, зелені боби, спагеті, булочки. Прохолодного жовтневого дня щонайменше п’ятдесят чотири безхатченки отримали цю гарячу їжу від жінки, яка святкувала свій п’ятдесят четвертий день народження. Іменинниця та її друзі відмовились від звичайного святкування в ресторані, вирішивши натомість приготувати їжу і послужити людям на вулицях Чикаго. Жінка через соціальні медіа закликала інших також виявляти доброту, як подарунок до дня народження.

Дзеркальний тест

“Хто в дзеркалі?” За допомогою цього питання психологи проводять з дітьми тест на самоідентифікацію. Діти до вісімнадцяти місяців зазвичай не асоціюють зображення в дзеркалі з собою. Однак поступово зростаючи, вони починають розуміти, що дивляться на самих себе. Самоідентифікація є важливою ознакою належного процесу зростання та дорослішання.

Залишайте світло ввімкненим

У рекламі мережі готелів був показаний маленький будинок, що стояв посеред темної ночі. І більше нічого навкруги. Лише біля входу в будівлю горіло світло, яке йшло від маленького ліхтаря біля вхідних дверей. Лампа давала достатньо світла, щоб відвідувач міг ввійти до будинку. Реклама завершувалась фразою: “Ми залишимо світло ввімкненим для вас”.

Подорожуючи без тягаря

Чоловік на ім’я Джеймс розпочав пригодницьку вело-подорож довжиною у дві тисячі кілометрів від Сіетла, штат Вашингтон, до Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Мій друг зустрів відважного велосипедиста біля скель Біг Сура, на відстані півтори тисячі кілометрів від початкової точки подорожі. Дізнавшись, що хтось нещодавно поцупив у Джеймса речі для кемпінгу, мій друг запропонував йому свою ковдру та свій светр, однак Джеймс відмовився. Він сказав, що, по-перше, прямує на південь, де тепліше, а по-друге, йому час починати скидати баласт. Чим ближче він до кінця подорожі, тим більше втомлюється, тому потрібно знижувати вагу вантажу.

Божі дії

Мені подобається настільна гра “Скребл”. Одного разу після гри друзі назвали моїм ім’ям хід, який я зробила. Я пасла задніх весь час, однак у кінці гри я склала слово з семи літер. Це означало, що гра скінчилася, і я отримала п’ятдесят додаткових балів, а також усі бали за фішки, які лишилися в моїх суперників, що перемістило мене з останнього на перше місце. І тепер той, хто під час гри пасе задніх, сподівається на вдалий хід, пам’ятаючи, що тоді сталося.

Зі мною Ісус

Моя похилого віку тітка лежала на лікарняному ліжку з усмішкою на обличчі. Її сиве волосся було укладене назад, а на щоках виднілися зморшки. Тітка небагато говорила, втім я й досі пам’ятаю її слова, коли мої батьки разом зі мною відвідали її. Вона прошепотіла: “Я не самотня. Зі мною Ісус”.

Завершити впевнено

Я майже гарантую, що на останніх хвилинах мого 40-хвилинного тренування мій тренер прокричить: “Заверши впевнено!” Кожний особистий або груповий фітнес-тренер, яких я знаю, вживає подібну фразу за декілька хвилин до закінчення тренування. Вони знають, що важливо правильно закінчувати тренування, бо людське тіло схильне до сповільнення темпу після певного періоду активного руху.

Мудра порада

Я навчався в семінарії і працював повний робочий день. Додайте до цього ще служіння в церкві. Я був дуже зайнятий. Коли мене навістив мій батько, то сказав: “У тебе може статися нервовий зрив”. Я не зважив на його застереження, подумавши, що він належить до іншого покоління і не розуміє, що таке досягнення мети.

Надолужуючи час

Моя мати розповіла мені, як у 1960-х роках вона вирішила залишити навчання в коледжі і вийти заміж за мого батька. Проте вона завжди мріяла стати вчителем домоводства. Після народження трьох дітей моя мати, хоч і не отримала вищу освіту, стала помічником дієтолога в системі охорони здоров’я в штаті Луїзіана. Вона готувала їжу з метою демонстрації кращого харчування, ну майже як вчитель домоводства. Розповівши мені про свою мрію, вона зазначила, що Бог справді почув її молитви і виконав бажання її серця.

Слідуй за лідером

Жодних слів. Тільки музика та рухи. У 24-годинному марафоні “Зумба” під час пандемії COVID-19 тисячі людей у всьому світі синхронно повторювали рухи інструкторів з Індії, Китаю, Мексики, Південної Африки, частин Європи та інших місць. Всі ці люди могли діяти злагоджено, незважаючи на мовні бар’єри. Чому? Тому що фітнес-програма “Зумба”, створена в середині 1990-х колумбійським інструктором з аеробіки, використовує невербальні засоби спілкування. Інструктор виконує рухи, а учасники повторюють за ним. Слова просто непотрібні.

Гончарський круг

У 1952 році, намагаючись запобігти псуванню товарів необережними і безпечними людьми, власник магазину в Маямі-Біч прикріпив табличку з написом: “Зламав – купуй”. Ці слова слугували попередженням для покупців. Тепер подібні написи можна побачити в багатьох магазинах.